12 друзів Шуріка або Які ще види туристів водяться в Карпатах

 

З очевидних причин (не до кінця, щоправда, мені зрозумілих) попередній мій допис «11 друзів Шуріка» заробив неймовірну кількість переглядів. Піддавшись численним (4 шт.) проханням написати продовження, я не зміг стояти осторонь людського горя і от готовий опис нових 12 видів Туриста звичайного. Класифікація розширена, але, швидше за все, досі неповна. Кажуть, що двічі в одну річку не можна увійти, та це, очевидно, говорять люди, які ніколи не ходили від Буркута вверх по Черемошу. Тому ми з вами продовжуємо продовжувати)

1.        Фотозаври

До цього древнього і шанованого виду туристів належать, окрім власне фотографів, також менші за чисельністю підвиди операторів та блогерів. Цих лицарів плаща і об’єктива вирізняє серед простих смертних туристів, наявність, як мінімум, однієї камери. Проте не кожен турист з камерою є справжнім фотографом, так само як не кожен чувак зі скальпелем – хірург.

Молодняк цього виду населяє в основному фотогенічні райони Карпат і відрізняється доволі хаотичною поведінкою (тобто знімає все без розбору в колосальних кількостях, інколи не гребуючи навіть сусідством із «зірками» - див. нижче). Але інколи, дуже-дуже рідко, якщо вам пощастить, ви можете зустріти справжнього мастодонта фото- чи відеозйомки. Вони відрізняються від молодих особин набагато масивнішими фігурами, тому що густо вкриті дорогоцінною апаратурою. Такі досвідчені екземпляри уникають людних місць (та «заїжджених» ракурсів) і майже не водяться групами. У пересічного туриста найбільше шансів їх зустріти на світанку чи ввечері, коли заходить сонце.

Інколи ви можете зустріти туристів, які намагаються мімікрувати під фотографів і знімають на телефони (т. зв. псевдо-фотографи). За останні кілька років вони зробили гігантський еволюційний стрибок з переворотом і якість їхніх знімків піднялася від рівня «якісь з цих темних розмитих циліндрів – точно ми» до рівня «ого! я зробив таке фото на заставку, від якого очі не кровоточать». Недосвідченому досліднику їхні знімки можуть навіть здатися такими ж як і у фотографів, та це тільки на перший погляд (до того ж зроблений з 10 метрів одним оком). Бо навіть найкрасивіші фото зроблені телефонами, все одно гірші за знімки справжніх майстрів фотографії. Псевдо-фотографам варто з цим змиритися і припинити ви%обуватися))).

 

2.        Зірки

Інколи в симбіозі із фотографами водяться і представники виду зірок, але їх не варто плутати. Все-таки необхідність обирати між 7-ма кілограмами техніки і 7-ма кілограмами одягу змушує туристів визначитися, до кого вони належать: до красивих чи до розумних.

Зірок доволі легко розпізнати в поході: у них як мінімум 5 футболок, 3 светри, 3-4 пари штанів, декілька пар шортів, ну а про шапки і крислаті капелюхи я вже мовчу. В особливо запущених випадках попадаються особини із смокінгами та вечірніми платтями. І весь цей одяг їм потрібен для однієї мети: для фоток, знімків, селфі та світлин (на цьому епітети до слова «фотографія» у мене закінчились) себе улюбленого/улюбленої на усіх можливих фонах і в усіх відомих людству ракурсах. Такі туристи завжди мають або супутника або дуже прямі руки і вагон винахідливості.

Зірки - це одна з найновіших мутацій Туриста звичайного і поширення цього унікального виду пов’язано із зростанням популярності Instagram’у. В основному популяція представлена молодими самками, а вже якщо вам попався самець, то «зливайте воду», як писав Лесь.

 

3.        Блударі

Над цими туристами тяжіє древнє прокляття, відоме в туристичних колах як «вчепився блуд». Під його дією час від часу опиняються рано чи пізно всі туристи, але більшість з них, за якийсь час, успішно знімають це прокляття.

Але з блударями ситуація інакша: до них «блуд» чіпляється постійно і нічого не може їм зарадити. Навіть обряди екзорцизму, коли обвішані GPS-трекерами, компасами і картами учасники групи намагаються розвіяти темні чари, чи жертвоприношення, коли «жертва» нібито йде на пошуки потрібної стежки і ніколи вже не повертається.

Та всі їхні старання марні – блуд чіпляється до них навіть серед білого дня в ясну погоду при підйомі на День Незалежності на Говерлу.

І як, схлипуючи, розповів про це колись один з блударів: «Таке чуство, що Бог наказує нас за шось, ви розумієте? Ми в церкву ходимо перед каждим походом! Кому вже молитися??? Перед каждим походом вся наша туристична група ходить в церкву, перед КАЖДИМ!»

Дехто з дослідників, щоправда, пов’язує такі події не з впливом чорної магії, а зі звичайним топографічним кретинізмом, але їхні поодинокі голоси тонуть в забобонному бурмотінні.

Блударі на ранковій нараді

 

4.        Сміттєвики

Сміттєвики – це якась тупикова гілка еволюції і злісні шкідники народного господарства (як депутати ОПЗЖ чи довгоносики), а їхню популяцію необхідно будь-якими методами скорочувати. Вони розповсюджуються як пошесть і єдиний продукт їхньої діяльності – сміття, яке ці створіння продукують в кількості, що ігнорує закони фізики. Тому, як тільки ви помітили десь в горах сміття – одразу ж приберіть його. Бо воно притягує сміттєвиків, як Хом’як клієнтів Буковелю, і через якийсь час кількість сміття збільшиться в геометричній прогресії.

Подейкують про таємні експерименти над цими організмами, під час яких повністю голих сміттєвиків залишали у віддалених і абсолютно ізольованих місцях. А вже буквально через день навколо було повно пачок з-під цигарок, пляшок з-під алкоголю, різноманітних обгорток, поліетиленових пакетів, плавленого пластику, обгорілих бляшанок та битого скла. Якщо ви зустріли представників цього виду в горах, то будь ласка, не полінуйтесь і дайте їм добрячої пи%ди – вони того заслуговують.

Зараз в місцях появи сміттєвиків часто почали спостерігати також їхні лишаї-наліпки, якими ці паразити обліплюють всі поверхні. Вчені досі губляться в здогадках: чи це сміттєвики так помічають територію чи вони просто клінічні довбограї (хоча одна версія не виключає іншу).

Нора сміттєвика знайдена групою дослідників (фото Андрія Гольчі)

5.        Алканавти звичайні

Цей вид туристів доволі просто розпізнати (по вигляду, звучанню та запаху), адже основна мета їхнього походу в гори – це добряче вдарити алкоголем по «розгільдяйству і бездоріжжю». Всі етапи походу для таких туристів – тільки прелюдія перед власне процесом вживання міцних напоїв. Причому не варто плутати їх з туристами, які, після похідного дня, можуть трошки випити ввечері, сидячи біля багаття або пальника. Бо, на противагу їм, алканавти інколи (але далеко не завжди) можуть трошки пройтися (часом на своїх чотирьох) після тяжкої поразки у битві із зеленим змієм. Оскільки поряд з туристами-алканавтами доволі неприємно знаходитись, їх намагаються уникати. Часто саме представники цього виду перетворюються на сміттєвиків, а що робити з ними ви вже в курсі.

Цей вид туристів найбільше полюбляє радіальні «походи», адже при такій концентрації алкоголю в крові як у них, стає доволі складно пересуватися на більш-менш значні відстані. Зазвичай їх можна зустріти невеликими групами, проте інколи попадаються алканавти-шатуни. Такі екземпляри є дуже небезпечними і непередбачуваними. Ходять чутки, що алканавт-шатун може випити більше навіть за гуцульського пастуха. Але це, звичайно ж, повна нісенітниця, адже людина не здатна перепити машину.

 

6.        Кулінари-перевертні

Як міфічні перевертні при повному місяці перетворювалися на вовків, так і цей вид туристів зазнає вражаючих трансформацій саме в поході. Вдома він (а чомусь переважно зустрічаються чоловічі екземпляри цього виду) не може навіть яєчню приготувати без підказок і відео з YouTube, але варто лише йому опинитися в поході, як він стає локальною реінкарнацією Джеймі Олівера. І якщо ви чули казку про борщ із сокири, то знайте, що це ні разу не казка. Це - доволі точний опис магічних ритуалів, які по наївності звичайні люди сприймають за процес приготування їжі кулінаром-перевертнем. Такі персонажі віртуозно готують в поході з того, що перше потрапило в руки і добре, якщо це виявляються їстівні речі. Хоча в будь-якому випадку, їжа в них якимось дивом виходять неймовірно смачною.

Для цього виду туристів не існує такого поняття як «непідходящі для походу страви»: борщ, плов, голубці, вареники, суфле та здобні булочки – це тільки маленька частина того, що вони умудряються приготувати в поході. Як правило, після закінчення мандрівки, вони не можуть згадати своїх кулінарних подвигів, не кажучи вже про те, щоб повторити їх в домашніх умовах.  Рекомендую і вам спробувати похід з казанком – можливо ви теж є носієм цього древнього кулінарного прокляття.

Одразу видно, що цей перевертень належить до "морквяної школи" (фото Андрія Гольчі)

 

7.        Легкоходи-мінімалісти

Нечисленний вид туристів, який ворогує із «старовірами», «гедоністами» та «швейцарськими ножами». Свою невелику популяцію компенсовують фанатичною вірою в легкохідство. Послідовники цього «вчення» вірять в те, що чим менше в тебе речей в поході, тим він кращий і «правдивіший», та проповідують свої ідеї всім, кого спіймають. Як правило, в походах їх легко впізнати за маленькими, наполовину заповненими, 10-літровими дитячими рюкзачками з поліетилену, в яких лежать їхні речі на 5 днів походу. Сплять під тентами, харчуються невідомо чим і при цьому кажуть, що їм ОК. Як правило ці сектанти (не плутати із секстантами) мають худі і підтягнуті фігури, як наслідок постійних виснажливих проповідей невірним. Невірними автоматично оголошуються всі нелегкоходи (що дуже зручно і економить час).

В мене найбільш вражаюча зустріч із представниками цього виду відбулась колись давним-давно при переході через одну ґорґанську вершину, яку не можна називати. Нас, матьорих туристів з величезними рюкзаками, як стоячих обігнали двоє кришнаїтів – один в шльопанцях, а інший босий і з кульком «Boss» в руках. Одягнуті вони були тільки в сарі, а спали просто на смерекових гілках навколо багаття. Якраз тоді я, оглянувшись на свій 100-літровий рюкзак, подумав, що певно роблю щось не так))).

Історична зустріч із живим справжнім легкоходом в районі ст. №5/4

 

8.        Соловики

Соловики – це малодосліджений вид туристів, які ходять в одиночні (соло) походи. Є теорія, що це просто звичайні туристи, які не змогли знайти собі пару хоча б 1 напарника для походу, відбились від рук і здичавіли. Та цю теорію складно перевірити, бо при спробі науковців наблизитися до соловиків, вони з криками «Я ходжу в походи сам!» відбігають на безпечну відстань. Старші люди розказують, що колись соловиків було дуже мало і лише зрідка якась з цих істот лякала своєю появою людей (бо ж якщо турист може декілька днів спілкуватися лише з собою, то на що тоді ще здатне таке створіння?).

З тих небагатьох крихт інформації, які в нас є, відомо, що автономність деяких екземплярів соловиків може досягати тижнів походів і сотень кілометрів пройденого шляху, впродовж яких вони повністю дають собі раду. Загалом, соловики сумирні і спокійні, хоч і лякливі (в основному, через відсутність спілкування), та не становлять небезпеки. Самки цього виду попадаються настільки рідко, що віднесені до Червоної Книги, а більшість туристів вважає їх міфом. Їх потрібно всіляко любити і оберігати.

[Соловика, на жаль, для фото впіймати не вдалося]

 

9.        Перестраховщики

Появу виду перестраховщиків пов’язують з випадковою мутацією Туриста звичайного. В кожному випадку причини мутації були різні, але наслідок один і той самий – такі туристи починають брати в похід одяг/взуття/їжу/спорядження «про всяк випадок». Переважна більшість туристів підхоплюють відносно легку форму мутації – запасне взуття. Вона лікується покупкою нормальних трекінгових черевиків чи кросівок, хоча якщо така мутація туриста не турбує, він може роками носити ту запасну пару в рюкзаку.

Більш тяжка форма мутації (яку, за чутками, повністю вилікувати неможливо) - брати додаткові комплекти одягу – «А якщо буде дощ, а в нас не буде у що передягнутися?». В особливо запущених випадках попадаються такі екземпляри, які, здається, готуються не до дощу, а, як мінімум, до Всесвітнього потопу: поряд пропливатиме Ной, а вони будуть в сухій футболці.

Хоча, як правило, поклади тих речей за весь похід так і не видобуваються з надр рюкзака. Кожного разу після походу такі туристи клянуться не брати більше зайвих речей, та вірити їхнім обіцянкам варто не більше, ніж політикам перед виборами.

Деяким туристам не пощастило сходити в похід, де трохи забракло харчів чи води. І тоді вони мутують в  харчового «перестраховщика». Наприклад, замість 600 грамів гречки він бере 1 кілограм. Бо, по перше, «А раптом мені буде мало?»; по-друге, «А раптом почнеться голод, а я без гречки?»; по-третє, впадло було пересипати гречку. Зараз, з поширенням сушеної та сублімованої їжі, харчові мутації близькі до викорінення.

Найбільш рідкісна мутація «перестраховщика» - це ті, хто носить запасне спорядження: «адже воно таке ненадійне».

Ніколи не знаєш, що може знадобитися в поході перестраховщику

 

10.    Колгоспники

Такі туристи є повною протилежністю «соловиків» і здебільшого мігрують через гори великими стадами. Поголів’я стада може, в окремих випадках, досягати кількох десятків особин (я особисто бачив стадо, яке складалось з 42 голів). Стадо «колгоспників», як правило, має доволі високий ступінь організації, що нагадує мурашник або рій бджіл. В ньому обов’язково є «королева» (причому самці в ролі «королеви» зустрічаються частіше, ніж самки), яка слідкує за порядком та дисципліною всередині стада. Порушників дисципліни карають ввечері нарядами на виконання суспільно-корисних для стада робіт.

Проте, на жаль, зараз нечасто можна зустріти дійсно диких «колгоспників». Натомість, збільшується кількість приручених або свійських популяцій (т. зв. «комерція»), де «королева» отримує молочко гроші від членів стада. Не маючи можливості (а інколи і бажання) здійснювати повноцінний кастинг в таке стадо, ці «королеви» часто втрачають пильність і допускають не тільки порушення дисципліни, а й випадки, коли в стаді заводяться шкідники-сміттєвики.

Найбільше "стадо", свідком міграції якого я був (фото Андрія Хоменка)

 

11.    Титани-чудотворці

Їх спокійно можна було б вважати персонажами казок, якби не наочні докази їхнього існування та свідчення очевидців. «Титанів» не просто мало – їх одиниці, і їхні імена відомі всім більш-менш свідомим туристам. Це - єдиний вид, якому під силу здійснювати «терраформування» туристичних Карпат. Бо іншим постійно щось заважає: погода, робота, відсутність часу, сил, грошей та інші непереборні сили природи.

«Титанам» під силу робити справжні чудеса: садити ліси; прибирати гори від продуктів життєдіяльності «сміттєвиків»; відновлювати чи будувати туристичні притулки; відновлювати старі маршрути чи прочищати вже існуючі (а це в 100 разів важче, адже має відбуватися постійно).

Наслідки їхньої діяльності відчувають всі, без винятку, туристи Карпат, навіть, якщо вони не в курсі, чиїх рук це справа. Все, що вам потрібно зробити, щоб самому стати свідком чуда - це відірвати нарешті свою дупу від дивану і приєднатися до них на акціях.

 

Той, Кого Не Можна Називати - один із найсильніших титанів сучасності

12.    Місіонери

Цей вид туристів, основним своїм життєвим завданням чомусь вважає необхідність донести якнайбільшій кількості людисьок інформацію про те, наскільки прекрасними є походи в гори. Науці досі невідомо чим викликане таке бажання і чи не є воно свідченням якихось незворотних змін в психіці.

Місіонери готові в будь-яку пору доби проконсультувати вас щодо спорядження, маршруту або будь-яких інших питань бодай віддалено дотичних до туризму, якщо є хоч найменший шанс, що вдасться вас залучити до походу. І при цьому абсолютно неважливо чи просила жертва про таку консультацію: «Заткнись і слухай!»

Для вербування місіонери використовують всі доступні їм способи: роблять фотозвіти про походи; знімають відео; пишуть тексти (так-так, дехто з місіонерів вміє писати); проповідують про користь походів та ін.

Як і належить справжнім місіонерам, роблять свою невдячну справу абсолютно безкорисно і працюють на чистому ентузіазмі (а знаючі люди в курсі, що це – штука значно потужніша за ракетне паливо).

- А ТИ готовий до проповіді?

 P.S. За фото на заставці скажемо хором "ДЯКУЮ!" Андрію Хоменку)

Shurik ©

Львів, 2021