Клуб Анонімних Туристів. Частина 2

Одне з найголовніших питань, які хвилюють всіх новачків-туристів в першу чергу: ЩО ТРЕБА ВЗЯТИ З СОБОЮ В ПОХІД? Швидка відповідь – все необхідне і нічого зайвого. Але нехай вас не збиває з пантелику простота цієї фрази. Бо як відомо, 

НЕ МОЖНА ПРОСТО ТАК ВЗЯТИ І

СПАКУВАТИ В РЮКЗАК ТІЛЬКИ ПОТРІБНІ РЕЧІ

В першій частині цієї статті я намагався описати етапи, через які проходить турист початківець. А в цьому тексті я наводжу схематичний список спорядження, на який можна орієнтуватися при зборі речей для неймовірної подорожі, яка зветься походом. І хоча (принаймні, я на це сподіваюсь) мене читають і досвідчені туристи, ця стаття буде цікавою і їм.

Отже, що треба взяти з собою в похід? Це, насправді, дуже глобальне питання, відповідь на яке залежить від цілої купи факторів. Та якщо спробувати спростити (ага, аякже, спростити)  це питання, то воно зведеться до декількох простіших:

1) Де ночувати?
2) На чому і в чому спати?
3) Як готувати їжу?
4) Що їсти?
5) Який одяг взяти?
6) В чому це все нести?
7) Що ще знадобиться, окрім вищезгаданого?

Під цілою купою факторів, яку я згадував вище, мається на увазі можливість вирішення частини цих питань, силами тих, хто мав необережність погодитися взяти тебе в похід. Наприклад, в когось буде намет і там якраз буде для тебе місце. Або казанок чи пальник, за допомогою яких власне і відбувається процес приготування їжі, теж в когось є. Можна спробувати дещо позичити, а якщо не вийде, то можна взяти напрокат в «специально обученных» людей.

Приблизно так виглядав перелік речей (без намету) з яким я йшов на 5 днів на Мармароси і Чорногору

На цьому етапі в декого може виникнути бажання купити щось зі спорядження. Від цієї, згубної для гаманця, ідеї потрібно якомога швидше відмовитися. По-перше, зробити це ти завжди встигнеш, і по-друге, тобі ж може й не сподобатися (так-так, раз в сто років і трек-палиця стріляє) і що ти тоді будеш з наметом чи 100-літровим рюкзаком робити?

Отже, якщо тобі поталанило і якийсь із вищезгаданих пунктів у тебе вже «закритий» - я тебе вітаю (бо ти можеш пораду стосовно цього пункту не читати). А ми, тим часом, почнемо по-порядку:

1) ДЕ НОЧУВАТИ?
В принципі, вибір місць для ночівлі у справжнього туриста прагне до безконечності: на сіні в хліві із свинками; в колибах вівчарів; під столами і лавками, причому не від алкогольного дурману, а виключно з метою захисту від дощу (Ага, захисту, аякже!); під будь-яким накриттям (біві, тенти і т.д.); просто неба в спальнику чи без нього …

Коли я писав "на сіні в хліві із свинками", це не було порівняння

Але класичним, навіть хрестоматійним, місцем ночівлі в поході все-таки вважається намет. Намет річ дуже класна та зручна (як, в принципі, і все туристичне спорядження), і дозволяє нам трохи побути равликом, який всюди з собою бере свій дім. Само собою, цінність намету турист особливо гостро починає розуміти під час негоди (причому ця цінність зростає прямо пропорційно силі непогоди).

При виборі намету, за умови, що ти його позичаєш або береш напрокат, варто звернути увагу на вагу намету та його місткість. Найвдалішим вибором, як на мене, будуть двомісні намети, в крайньому випадку 2+1 – тобто двомісний намет, в якому при великому бажанні помістяться і троє любителів пригод (пам’ятайте при цьому давню туристичну мудрість, яка каже: «Два хлопчика в наметі займають більше місця, ніж два хлопчика і дівчинка між ними»). Вага намету, в ідеалі, повинна бути такою, щоб на одну людину припадало до 1 кг ваги намету. 

Шикарний Marmot Tungsten 2P

Якщо припадає більше, приміром 2-місний намет важить 2400 грамів, це теж не біда, просто треба буде ту більшу вагу нести на своїх плечах). Варто розуміти, що з кожним роком намети стають все кращими і легшими і це не може не радувати. Тому, якщо тобі, від щирого серця, пропонують позичити двомісний намет, якому 7 років, а важить він понад 3 кг, то варто задуматися: «А чи не вигідніше буде взяти напрокат легкий сучасний намет?» (УВАГА! - це було риторичне запитання).

Ще одне важливе зауваження стосовно сучасних наметів – їх НЕ потрібно обкопувати і стелити під дно намету гілки (як правило, свіжозрубану ялинку). Це пережитки старих брезентових наметів, які без цих прийомів, в разі дощу, промокали на «раз-два». І хоч зараз у 99,99% туристів намети нормальних конструкцій з сучасних матеріалів, достобіса багато людей з впертістю осла (хай пробачить мене ця класна тваринка) продовжують виконувати ці абсолютно дебільні і непотрібні дії з наметом. Не будь як ці недотуристи (може вони теж читатимуть ці рядки, їм стане соромно і вони виправляться), а намагайся зробити так, щоб місце твоєї стоянки ПІСЛЯ тебе виглядало краще, ніж ДО тебе.

Особиста рекомендація автора: де б ви не взяли намет (напрокат чи позичили) обов'язково (чуєте, ОБОВ'ЯЗКОВО) перевірте його комплектацію. А то будете як колись автор, у двох походах підряд (причому з абсолютно різними людьми, які мали позичені намети) проявляти шедеври інженерної думки. Тому, що в тих наметах АБСОЛЮТНО ВИПАДКОВО не виявилося верхнього тенту. Це ж чудо просто, що я теж, чисто випадково, брав з собою про всяк випадок 12 квадратних метрів плівки (це до пункту, що ще може знадобитися в поході).

Ось на що здатний турист о третій ночі, при наближенні грози

2) НА ЧОМУ І В ЧОМУ СПАТИ?
Як правило, турист не любить класти свою ніжну спинку на холодну гірську земельку, яка щедро встелена різноманітними нерівностями, гілками, шишками, корінням та іншими нерозлучними супутниками нічного сну 😀. Він завжди намагається пом’якшити своє лігво місце ночівлі чимось м’яким та теплим – килимком (або по-іншому карематом). Вони бувають двох основних типів: «іжевська» пінка або надувний килимок. «Іжевка» дуже поширена, в основному, через свою ціну, хоча останнім часом, все більше туристів віддає перевагу зручнішим, теплішим і компактнішим «надувачкам» (або їхньому підвиду «самонадувачкам»).

На надувачці дуже зручно ніжитися на сонечку

Роздобути пінку зовсім нескладно, її можна навіть придбати, бо це надзвичайно корисна в господарстві річ. «Надувачки», в силу своєї технологічності і зручності, коштують немалі (а я би, навіть, сказав, досить великі) гроші, тому їх взяти напрокат або позичити може бути складніше. Але не розчаровуйся якщо вдасться роздобути тільки пінку - досі тисячі туристів ходять з «іжевками», а пару років назад на людей з надувними килимками взагалі дивилися як на небожителів.

І в наметі, і в машині, тобі однаково зручно, якщо ти спиш на "піні"

Тепер відповідь на питання «в чому спати?» - в спальнику (оригінально, нє?). Вони покликані зігріти тебе під час сну та втримати тепло. Вони бувають пухові та синтетичні (а також синтетика + пух). Пухові легкі і теплі, але дорогі. Синтетичні теплі та дешевші, але які? – правильно, важкі і некомпактні. Увагу треба звернути на вагу спальника та температурні показники. Одразу хочу вберегти від поширеної помилки: не варто обирати спальник за принципом «щоб грів і в найлютіші морози», особливо, якщо ти йдеш в літній похід. Тому, що за кожен додатковий градус доведеться розплачуватись десятками грамів ваги. Краще обери (у випадку, якщо є вибір) спальник з температурою комфорту, що відповідає тій температурі, яка приблизно буде в тих місцях, куди ти йдеш. При цьому варто пам’ятати, що температура в горах є нижчою ніж знизу, в населених пунктах, в яких ти зазвичай можеш глянути погоду.

3) ЯК ГОТУВАТИ ЇЖУ?
Традиційно, переважна більшість людей уявляє собі похід обов’язково з багаттям, на якому готується в казані їжа і біля якого гріються, а також весело і корисно проводять час щасливі туристи. Треба погодитися, що й досі такі випадки трапляються часто, адже після того як людству став доступний вогонь, особливо нічого не змінилося в технологіях приготування їжі. Але використання багаття в якості кухні має декілька дуже вагомих недоліків. Перший з них – це запах диму, який для багатьох туристів є синонімом походу. Другий – це сліди вогнищ і купи сміття біля них, бо дехто вважає, що якщо якесь сміття кинути в багаття, то воно миттєво анігілюється. Третій – ти не завжди можеш знайти достатньо дров для багаття, або ж вони можуть бути абсолютно сирими і непридатними для горіння.

Обережно! Дана фотографія викликає інтенсивне неконтрольоване виділення слини 😉

Плюс, якщо ти захочеш використати казан (а при куховарінні на багатті без нього нікуди), то будь готовий до вічної боротьби в намаганні запхати його до рюкзака (а казани, як правило, немаленькі та нелегкі девайси) та не вимаститися сажею при цьому, ну і т.д.

«То що ж робити?», - запитаєш ти. На щастя, outdoor-індустрія подбала про це – зараз можна купити пальники на будь-який смак і гаманець. Використання пальника дозволяє вбити цілий виводок зайців одним пострілом – всі вище перелічені проблеми, пов’язані з вогнищем, одразу вирішуються. Серед пальників, я особливу увагу радив би звернути на інтегровані системи – тобто «пристрої», де пальник функціонально об’єднаний із казанком. Вони ефективніші за звичайні пальники, а значить зекономлять тобі і час, і гроші.

При всьому цьому я абсолютно не відмовляюсь від використання класичного казана в поході. Є час і для таких походів, але то вже інша історія, із запахом диму та присмаком «вогняної води»…

4) ЩО ЇСТИ?
Від питання «як готувати?», смачно облизуючись і постукуючи ложкою, переходимо до питання «що їсти?». Давним-давно, ще коли я ходив в свої перші походи (а якщо чесно то і в другі і десяті теж), ми готували прекрасні каші, супи-борщі, плови, смажені картоплі та інші страви, при згадці про які в туристів починає бурчати в животі і активно виділятися слина. Це було дуже круто і … неймовірно важко. Важко сунути те все на своїй спині і важко готувати, коли ти щойно встав або щойно завершив багатогодинний перехід. Разом з кашами доводилось нести консерви, «тушонку» (і хвала богам, якщо це були бляшанки, а не скло), згущене молоко і інші смачні і не надто практичні штуки. Еххх… незабутні відчуття))).

Але раз вже ми заговорили про використання пальників, то варто згадати і інший варіант харчування в поході – сублімовані (смачніші, але дорожчі) та висушені (не такі смачні, як сублімати, але значно дешевші) продукти. Процес приготування таких продуктів досить складний і я не впевнений, що тобі вдасться опанувати його з першого разу. Потрібно закип’ятити воду і залити окропом сублімат або сушку, почекати декілька хвилин і можна їсти. А якщо серйозно, то ти будеш приємно вражений швидкістю і смаком приготованих страв.

Використовувати сушку та сублімати можна і в поєднанні з казаном, так само як і на переважній більшості пальників можна готувати каші та інші смакоту. Та я особисто, після двох років користування пальником, не те, що жодного разу не готував в ньому, а навіть бажання такого в мене навіть не з’являлося. І, повір, можливість з’їсти щойноприготовану страву і випити гарячого чаю/кави просто посеред стежки, після того як ти півдня йдеш в холодній і мокрющій хмарі і змерз як цуцик, переважає для мене всі аргументи адептів готування на відкритому вогні.

Той самий перекус в хмарі

Це те, що стосується основних страв, а для перекусів підійде будь-яка високоенергетична їжа, наприклад сало. Так-так, наше звичайне українське сало дасть фору по енергетичній цінності і «снікерсам», і іншим солодощам, правда багато його не з’їси (бо не дадуть колеги). Солодощі, сухофрукти, горіхи і взагалі все смачненьке, що тобі хочеться – все в поході стане в пригоді (але пам’ятай про те, що все це доведеться нести на власних плечах).

Мало не забув: чомусь багато людей думають, що в поході вони неодмінно будуть голодувати, та це максимально далеко від реальності (див. першу частину, там де про смачні шишки). Як каже містер С., мій напарник по походах: "Я в походах краще їм, ніж вдома".

Гастрономічний оргазм - кукурудзяна каша з бринзою

В цьому місці я хотів розказати про те, що в жодному разі не варто нести скло в гори (пляшки, банки і т.д.), але передумав, бо звідки ж тоді братимуться історії про людей, які в перший похід взяли вино, сало і «тушонку» в скляних посудинах?😎

І ще скажу наостанок: оскільки основне сміття в поході від продуктів харчування, мусиш взяти собі за правило звичку все своє сміття зносити вниз, а не кидати чи прикопувати в горах. За порушення цього правила в тебе погнеться карма і відсохне харизма.

"а ТИ забрав своє сміття з собою?!"

5) ЯКИЙ ОДЯГ ВЗЯТИ?
Тут все просто: одяг, в якому будеш йти, в якому будеш спати і одяг, на випадок, якщо треба буде утеплитися. Заклинаю тебе не брати одяг для «фоток» («привіт» дівчатам, які все одно не послухають цієї поради) і одяг в якому ти будеш їхати додому з походу. І якщо з першим все більш-менш зрозуміло, то з запасним одягом не все так просто. В більшості з нас настільки вкоренилася потреба гарно виглядати і пахнути на людях, що ми з легкістю беремо в похід цілий комплект одягу (комплект, Карл!) тільки би відповідати цій потребі. А жахлива правда в тому, що під кінець походу тобі, як правило, все одно в чому ти і як виглядаєш (і пахнеш), а найголовніше, що і всім оточуючим це глибоко в носі. А найобразливіше те, що ти пам’ятаєш про цей факт рівно до того моменту, як починаєш збиратися в наступний похід 😁.

І взагалі, не варто брати в походи цілу купу «запасних» речей. Передбачити всі можливі ситуації в горах ти все одно не зможеш, а купу кілограмів на спину закинеш. Я, особисто, коли зважив все, що зазвичай брав в гори – був шокований вагою легеньких, на перший погляд, речей. Більша частина з них була тут же ж викинута, або замінена на легші і компактніші речі.
Але кого я намагаюсь переконати? Не слухай мене, бери все, що хочеш (потім будеш плакати і проситися, та буде пізно).

Режим в'ючного ослика ON

Стосовно головних уборів – вони потрібні (хоч якісь), особливо влітку. Це може бути баф (особиста рекомендація автора), панамка, кепка, шапка (на випадок холоду).

По взуттю: найкращим варіантом буде трекінгове взуття (несподівано, нє?). Спеціально навчені люди зробили його таким, що найкраще відповідає потребам пішого туриста. Можна, звичайно, піти і в звичайних кросівках (якби ви дізналися в чому автор ходив колись багато років підряд – то дуже сильно сміялися б), але в цьому випадку треба бути більш уважним і добре дивитися куди і як ступати. Також добре себе зарекомендовують крокси та інше легеньке гумове взуття. Чому? Дізнаєшся ввечері після цілого дня походу.

6) В ЧОМУ ВСЕ ЦЕ НЕСТИ?
Якщо ти не опинився в числі тих щасливців, які можуть собі дозволити персонального носильника (або якщо ти – хлопець), то відповідь буде достатньо прозаїчна – в рюкзаку. Рюкзак, як на мене, це аксесуар, який найлегше позичити чи взяти напрокат. При його виборі треба всілякими правдами і неправдами добитися того, що він підходив до твоєї спини – це капець яка важлива деталь. Неправильно налаштований або непідходящий рюкзак може добряче зіпсувати враження від походу. І, навпаки, «твій» рюкзак – це запорука класних вражень від походу, не дивлячись ні на що.

Сучасні рюкзаки - "до кольору, до вибору"

Що стосується об’єму – вибирай рюкзак з тим об’ємом, який тобі потрібен, а не «про всяк випадок». Бо як казала колись мені мудра продавчиня в Ужгороді: «Який би великий рюкзак не взяли – все одно знайдете чим його напхати!» (в результаті поради я взяв 100-літровий замість 110-літрового).

Звичайно, що чим досвідченіший турист і чим краще в нього спорядження, тим менший наплічник в нього вийде. Але і людина, що йде перший раз в кількаденний похід цілком може обійтися рюкзаком на 40-60 літрів (і то з великим запасом).

7) ЩО ЩЕ ЗНАДОБИТЬСЯ, ОКРІМ ВИЩЕЗГАДАНОГО?

Ніколи не знаєш, що може пригодитися в поході

Тут настільки багато пунктів, що незрозуміло з чого почати. Та все ж спробуємо.

- Трекінгові палиці. Далеко неочевидний пункт, але це тільки на перший погляд. Якщо використати термінологію комп’ютерних ігор, то на підйомі вони додають +30% до всіх характеристик, а на спуску від 50 до 70%. І, чесне слово, я знаю людей, які без палиць на підйомах, а особливо на спусках, не змогли б подолати і половини всіх своїх вершин (а з палицями нічо так бігають). Трекінгові палиці передусім допомагають розвантажити коліна за рахунок додаткових точок опори.

- Ліхтарик. Вкрай важлива річ в поході, адже в горах може статися будь-що. І, як показує досвід автора, навіть в поході маршрут якого розвіданий на 90%, може виникнути ситуація (саме на тих 10 нерозвіданих відсотках), коли доведеться йти вночі. Моя особиста рекомендація: один турист – один ліхтарик.

- Ємність для води. Порожня пластикова пляшка – це найпоширеніше сміття, яке зустрічається в горах. А навіть якщо й не в горах, то кількість цих відходів зашкалює. Після кожного походу залишається декілька пластикових пляшок, які викидаються, щоб в наступний похід взяти чергові декілька пляшок і далі по колу. Для того, щоб зберегти довкілля я переконливо раджу задуматися про використання пляшок багаторазового використання. Чудово для цього підійдуть пляшки від Platypus чи подібних фірм (єдиний випадок product placement в цьому тексті, окрім Marmot звичайно). Таку пляшку напрокат навряд чи вдасться взяти, тому це, напевно, єдина річ з туристичних аксесуарів, яку я можу рекоментувати тобі купити – бо сфер її застосування безліч.

В усіх пляшках вода, клянусь 😏

- Аптечка. З ліками від шлунку, болю, температури + засоби від укусів комах, порізів + ваші специфічні ліки + еластичний бинт + крем від засмаги та засіб від опіків влітку (та, про всяк випадок, засоби від похмілля).

 - Засоби гігієни, складний швейцарський ніж, powerbank з усіма необхідними кабелями, окуляри, а також все, що я забув тут згадати, але що може тобі знадобитися в поході.

Коли вся ця купа речей буде підготована – ти будеш вражений її розмірами і вагою. УВАГА! В марних спробах помістити все це в рюкзак, може минути декілька годин.

Взагалі оптимально, якщо процес пакування рюкзака відбувається під пильним оком професіонала. Якщо ж ні, то треба вмикати «думалку» і ретельно зважувати (в прямому і переносному значенні) кожну річ. Частину з них залишити вдома, а решту взяти з собою, щоб на наступний похід залишити ще щось із того, що брав попереднього разу 😁. І так далі, ну ти зрозумів…

Людина, фігура якої нагадує "Шаттл" - так виглядала більшість туристів в першому поході

І от ти, мій любий друже, підготувався (як тобі здається) як слід, до походу. І ти думаєш, що тебе тепер не відрізнити від бувалого туриста. Та новачка все одно буде видавати блиск в очах (хоча якщо з першим походом все пройде як задумано, то блиск в очах в тебе буде в кожному поході) і дитяча цікавість. І це – дуже круто, це те, за чим ідуть в похід в гори. 

Доведено вже не одним походом: погодні умови, наявність або відсутність якогось спорядження, компаньйони по походу, складність маршруту та інші фактори практично не мають впливу на враження від першого походу. Є купа випадків, коли після еталонного походу людей не «чіпляло», і, навпаки, коли після тяжкого походу, де регулярно збивались з маршруту, з жахливими погодними умовами і т.д., гори лишали в серці рану, яка ниє доти, доки ти не підеш в гори знову (так було колись і в автора).

Коли мене питають друзі чи знайомі, які чують, що я ходжу в походи горами: «Що треба, щоб піти в похід?», я завжди відповідаю – «Тільки бажання!». І хоча на перший погляд (а якщо чесно, то й на 2 і на 10 теж) піти в похід дуже складно, не бійтеся зробити цей крок назустріч щастю. І пам’ятайте про вислів, авторство якого приписують то персонально Лао-Цзи, то невгамовній творчій активності древніх китайців: «Навіть шлях довжиною десять тисяч лі починається з першого кроку».

Shurik ©

Львів, 2017